Менюк Ю.В. - Особливості інноваційного розвитку вугільної промисловості України

Розглянуто проблеми перспективного функціонування і розвитку вугільної промисловості України. Інноваційні заходи трансформації галузі розглядаються як метод забезпечення енергетичної безпеки держави. Сформульовано основні напрями інноваційного розвитку як на державному рівні, так і на рівні вугледобувних підприємств.

В умовах дефіциту енергоресурсів, з оглядом на те, що споживання енергії у світі подвоюється кожні 10-15 років, проблема досягнення енергетичної незалежності є актуальним завданням економічної та енергетичної політики не тільки для країн з перехідною економікою, до яких відноситься і Україна, а для багатьох розвинених країн.

В останні десятиріччя господарська система України стала енергодефіцитною, запаси нафти та газу якої забезпечують власні потреби на 25 і 15 відсотків відповідно, що закономірно обумовило збільшення залежності від зовнішніх постачальників ресурсів. На даний момент енергозалежність країни складає 65 відсотків, у той час цей показник у країнах ЄС сягає 51 відсоток. У зв’язку з чим набуває актуальності проблема диверсифікації джерел енергоносіїв, для чого Україна має власні можливості, проте не використовує їх[1]

За оцінками експертів наявних розвіданих запасів вугілля достатньо для вирішення питання задоволення власних потреб країни у енергоресурсах на найближчі п’ятсот років. За таких умов стає можливим оптимізація споживання імпортних енергоносіїв. Вважається, що важливим шляхом вирішення даної проблеми може бути заміщення газу вугіллям, тому що собівартість тепла й електроенергії з вугілля істотно дешевше, до того ж збільшення видобутку власного вугілля забезпечує створення нових робочих місць не тільки у вугільній, а й в суміжних з нею галузях.

Разом з тим необхідно враховувати, що розвиток вугільної промисловості України носить циклічний характер, неодноразово спостерігались як підйоми так і спади в її функціонуванні, що супроводжувалися структурними та організаційними змінами в управлінні, пошуками прийнятного варіанту державної підтримки збиткових шахт, розробкою концепцій реформування вугільної галузі в цілому. Так, наприклад, Концепція розвитку вугільної промисловості, схвалена Кабінетом Міністрів у липні 2005 р. передбачала підвищення обсягів видобутку вугілля (у 2010 р. - до 90,9 млн. т, в 2015 р. - до 96,5 млн. т, в 2030 г . - до 112 млн. т); розширення обсягів приватизації підприємств, врегулювання взаємовідносин держави з такими підприємствами в частині забезпечення енергетичної безпеки та охорони праці, раціонального використання надр; удосконалення управління галуззю та інші заходи. Проте доля інноваційно-активних підприємств в вугільно-добувній промислово¬сті залишається вкрай низькою і складає приблизно 6% від усієї кіль¬кості підприємств в галузі на кінець 2011 року.

Відповідно наведених у концепціях напрямів, реформування вугільної промисловості потребує вирішення наступних проблем: вдосконалення системи управління галуззю; розробки механізму інвестиціно-інноваційної діяльності у підготовці та відробці нових виробничих потужностей, які відповідають сучасним умовам господарювання; створення системи розрахунків та корегування ціни на вугілля; пом’якшення соціальних та екологічних наслідків реформування галузі; оптимізація державної підтримки галузі (надання субсидій).

Відсутність чіткого законодавчого регулювання господарювання вугільної галузі, методи прийняття стратегічних і оперативних рішень щодо вибору технології, техніки, організації та управління підприємством, методи прийняття інвестиційних програм, які в даний час використовуються у вугільній промисловості, не відповідають сучасним умовам їх функціонування, стримують розвиток цього важливого виду господарської діяльності.

Механізм надання субсидій вугільним шахтам повинен стимулювати їх розвиток. У цьому зв’язку спеціалістами пропонується надання субсидій на розвиток (технічне переоснащення, реконструкцію) шахт на конкурсній основі за умови їх наступного скорочення або відміни.

Відбір перспективних вугледобувних підприємств і прийняття стратегічних рішень щодо їх розвитку потребує розробку сучасних моделей та методів об’єктивної їх техніко-економічної оцінки, які повинні забезпечити врахування особливостей кожної шахти, природних, виробничо-технічних, та економічних та фінансових умов, а також екологічних та соціальних обмежень. Необхідна розробка комплексної, науково обґрунтованої концепції оподаткування гірничої промисловості України з використанням сучасної економічної теорії природних ресурсів та оподаткування, світового досвіду, з урахуванням інституціональних особливостей перехідних економік. Необхідна диференціація податкових платежів залежно від об'єктивних умов експлуатації родовищ [2,с.680]

Особливістю інноваційного менеджменту на рівні вугільних підприємств є характер інновацій, де, на відміну від інших підприємств і фірм, нововведення в основному стосуються не продукту, що випускається, а внутрішнього виробничого апарату і технологій. Диверсифікованість може стосуватися поліпшення якісних характеристик вугілля і випуску побіжних продуктів вуглевидобутку, що тісно пов'язано з проблемами екології. Показники якості вугілля значно впливають на економічний стан шахти і на ці показники має бути спрямовано внутрішньогосподарський менеджмент, тим більше, що відповідні заходи можуть проводитися і власними силами. У систему інноваційного менеджменту входять завдання пошуку необхідної інформації на ринку нововведень у нашій країні та за кордоном, вибору засобів і технологій, обґрунтування економічної можливості й доцільності їх упровадження, інвестиційного забезпечення тощо.

Ефективна програма інноваційного розвитку вугільного підприємства повинна охоплювати комплекс заходів, а саме:

технічні заходи оптимізації схем підготовки і розробки родовища вугілля, засобів і технологій виймання і переробки вугілля й інших побіжних корисних продуктів виробництва;
заходи ресурсозбереження, що охоплюють скорочення відходів виробництва, заощадження та переробку корисних побіжних компонентів (прикладом може служити видобуток газу метану для власних потреб шахти та подальшої його реалізації);
організаційні заходи, які вдосконалюють облік витрат ресурсів і продукції що випускається, шляхом створення системи моніторингу;
соціально-економічні заходи полягають у впровадженні сучасних методів організації ринкових відносин при реалізації продукції (маркетинг, цінова політика), стимулюванні економії ресурсів і в охороні праці та навколишнього середовища.

У системі інноваційного менеджменту дуже важливим є визначення ролі інноваційних процесів у стратегічному розвитку вугільної галузі, де пріоритетом у реалізації нових інноваційних ідей є техніка і технологія робіт. Для вугільного виробництва таким пріоритетом є процес виймання вугілля і відповідна цьому процесу технологія робіт і організація виробництва.

Механізмом реалізації інвестиційно-інноваційних проектів є активна участь у проектах усіх структурних підрозділів шахти і провідних спеціалістів. Пріоритет тут належить технічним службам і економічним підрозділам. Значну роль відведено відділам капітального будівництва, маркшейдерських робіт, службі матеріально-технічного постачання, безпеки і соціальних питань.

Оцінка впливу на показники роботи вугільного підприємства комплексу нових науково-технічних розробок враховується при формуванні бізнес-планів з технічного переоснащення основних процесів виробництва — використання нових поколінь активної частини основних засобів.

Важливим на шахті є врахування часового фактора управління інноваціями. Для вугільної продукції, що випускається на шахті, це питання є не актуальним, оскільки потреба у вугіллі в доступній для огляду перспективі існувати завжди. Однак життєвий цикл промислово-виробничих основних фондів шахти підпорядковується загальному закону, а своєчасне їх відновлення є важливим стратегічним завданням управління інноваціями.

Отже, вугільна промисловість є для України стратегічно важливою галуззю, що здатна забезпечити енергетичну безпеку країни. У той же час занепад цього сектора економіки за часи незалежності вимагає негайних інноваційних заходів щодо реорганізації галузі, як на рівні держави, так і на рівні вугільних підприємств. Шлях інноваційного розвитку можливий за умов оптимізації механізму субсидування вугледобувних підприємств; відбору перспективних вугледобувних підприємств і прийняття стратегічних рішень щодо їх розвитку з використанням моделей та інструментів об’єктивної техніко-економічної оцінки.

Література

1. Мельник А. Энергетическая безопасность Украины: реальность и перспективы[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://delod.odessa.net/article/energeticheskaya-bezopasnost--ukrainy--real-nost--i-perspektivy-/
2.Механізми управління розвитком соціально-економічних систем: моногр./ за ред.. О.В.Мартякової. – Донецьк: ДВНЗ ДонНТУ, 2010. – 688с.
3.Прудка Н., Лубчук И. Угольный ренессанс. Украинский деловой журнал Эксперт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.expert.ua/articles/7/0/3734/