Середній бал у період навчання в університеті 4.79. Вільно володію російською й українською мовами. В обсязі, достатньому для спілкування, читання і листування, володію англійською мовою. Маю досвід розробки баз даних у MS Access, Vіsual FoxPro, SQL Server, програмування в Turbo Pascal, C, C++, Delphі, Buіlder C++, Vіsual Basіc, роботи з графічними пакетами Corel, Photoshop, Flash.

Коротка біографія

Дитинство

Я, Варшавська Марія Семенівна, народилася 5 грудня 1984 року. Я друга дитина в сім'ї, моя сестра Наташа з'явилася на світ на 5 років раніше за мене.

Моя мама, Варшавська Олена Віталіївна, народилася і виросла в м. Херсоні. До Донецька вона приїхала поступати в консерваторію. Під час навчання на першому курсі моя мама познайомилася з моїм татом і через півроку вони одружилися. Мій тато, Варшавський Семен Олександрович, до цього часу вже закінчив наш ДПІ. За професією він інженер-механік. Крім того, декілька років він працював тренером з бадмінтону. Тато часто брав нас з сестрою з собою на тренування, і це було великим щастям. Мама після закінчення консерваторії стала музикознавцем. Маму в своєму дошкільному дитинстві я згадую такою, що розповідає мені напам'ять «Казку про царя Салтана», «Снігуроньку», «Ромео і Джульєту» і інші твори світової літератури, нескладні для сприйняття дитини. З батьками нам дуже пощастило. Вони розумні, виховані, інтелігентні і веселі люди. Я завжди ними пишалася, хоча нічого видатного вони не зробили.

Я, як і більшість радянських дітей, ходила в дитячий садок. Про нього залишилося багато спогадів, не особливо цікавих для інших, але цінних для мене з погляду сентиментальності.

Після закінчення старшої групи в садку сказали, що за розумовим розвитком я вже готова до школи, хоча за віком мені потрібно було ще залишатися в підготовчій групі.

Школа

У школу я пішла в 6 років. У класі була майже наймолодша. Перший рік навчання я дуже втомлювалася, але це не заважало мені бути відмінницею. Школа №19, у якій я навчалася всі 10 років, була звичайною: нормальні вчителі, звичайні учні. Загалом, школа як школа, я всім задоволена. Після закінчення я одержала золоту медаль. Вона мені так і не стала в нагоді (до університету я поступила за рейтингом), але я все одно рада, адже це моє власне досягнення в житті.

У 1996-1998 роках мені пощастило кілька разів побувати за кордоном: у Польщі, Словаччині, Угорщині і Болгарії. Два рази взимку ми з батьками їздили до Словаччини кататися на гірських лижах. Тоді я зрозуміла, що засніжені вершини гір і хмари, що пропливають внизу, люблю більше, ніж літню спеку і море. Ще в 1998 році я побувала в Лондоні. Ми їздили на автобусі. Це досить утомливо, зате проїздом я побувала в основних європейських країнах: Польщі, Німеччині, Голандії, Бельгії і Франції. У Лондоні ми провели тиждень. Часу було не так вже й багато, але найвідоміші визначні пам'ятки я бачила і відвідала: Тауер і Тауерській Міст, Вестмінстерське Абатство, Бекингемській Палац, Віндзорський Палац, Парламент і БігБен, музей воскових фігур Мадам Тюссо, Трафальгарськую площу, Британську національну галерею (там я бачила справжню картину Леонардо да Вінчі). А по дорозі назад ми побували в Паризькому Діснейленді. З тих пір минуло майже 10 років, а ці поїздки дотепер є найяскравішим враженням в моєму житті. Побувати в цих місцях знову: промчати на лижах по гірському схилу, погуляти по Лондону, побродити вулицями Кракова - це моя мрія, не найголовніша в житті, але дуже бажана. Я трудитимуся і працюватиму і, я думаю, що ця мрія незабаром здійсниться.

У школі моїм улюбленим предметом була математика. Схильність до точних наук успадкувала від тата. У класі я була кращою по алгебрі і геометрії. Коли навесні 2001 року я набрала 53 бали на рейтингу і таким чином поступила на АСУ на бюджет - це стало моїм головним досягненням.

Не можу сказати, що все життя мріяла поступити саме на АСУ. Комп'ютер у нас в сім'ї з'явився в 1994 році. Мені тоді було 10 років, тому він мене цікавив тільки в плані ігор. Зате комп'ютерні науки, а саме програмування, захопили мою сестру. Вона поступила на АСУ в 1996 році. Я ж з вибором спеціальності не відразу визначилася. Я точно знала, що не хочу вивчати гуманітарні науки. Я бачила, чим займається моя сестра, і розуміла, що комп'ютерна спеціальність - це досить цікаво і перспективно, тим більш, що на АСУ потрібно було здавати тільки математику. Так я і опинилася на 1-му курсі спеціальності АСУ.

Університет

Познайомившись з своїми одногрупниками, я зрозуміла, що в математиці «зірок з неба не хапаю», і, що, як мені казав мій тато, в школі я була тільки «кращою серед гірших». Але це мене не тільки не засмутило, а навіть дуже порадувало. Нарешті я опинилася в оточенні людей з технічним складом розуму (на відміну від шкільних товаришів). Я опинилася тут «як риба у воді».

Можливо, математика мені подобається ще і тому, що мені дуже повезло з викладачами. У школі цей предмет з 5-го до 11-го класу у нас вела Віра Никанорівна Дурнєва. На її уроки я ходила, з найбільшим задоволенням і інтересом. Також, звичайно, не можна не відзначити нашого викладача з вищої математики вже в університеті – Дєгтярьова Валерія Степановіча. Не знаю жодного студента, який би ставився до нього негативно. Це дуже інтелігентна, ввічлива, розумна, цікава і весела людина.

У своїй групі я ніколи не була самою кращою, і дуже рада, що тут є люди, за якими хочеться тягнутися. Я вважаю, що кращих друзів, ніж мої одногрупники, для мене й вигадати не можна. Напевно, тому мене зовсім не тягне назад до школи, і я за нею не скучила.

Ми з друзями весело проводимо час не тільки в університеті, за цей час ми побували один раз взимку в Києві і двічі літом в Криму, а ще прогулянки, гості, дачі, шашлики, Новий рік (і не один). Я сподіваюся, що, закінчивши університет, ми не розійдемося назавжди, і обов'язково зустрічатимемося.

Магістерська робота

До магістратури я поступила через вступ українських вузів до Болонського процесу. Науковим діячем бути ніколи не збиралася, але, одержавши диплом бакалавра з відзнакою, зрозуміла, що зможу вчитися в магістратурі на бюджеті. Таку можливість втрачати не стала. Тема моєї магістерської роботи здається мені досить цікавою. Доведеться серйозно над нею попрацювати, але я думаю, майбутній результат того вартий.

На мою суб'єктивну думку, у мене самий кращий науковий керівник – Максим Володимирович Привалов. Він завжди дуже уважно ставиться до студентів. Максиму Володимировичу самому цікаві роботи своїх магістрантів, тому він дуже чітко координує нашу роботу і його підтримка дуже відчувається. Я знаю, що моя магістерська буде зроблена мною сумлінно, тому що лінуватися і «халявити» мені не дозволить мій керівник.

Плани на майбутнє

Свої плани на майбутнє я ще не сформулювала чітко. Звучить дивно, але пов'язувати свою роботу з постійним «сидінням» за комп'ютером мені не хочеться. У мене є мрія – відкрити власну піцерію. І є ще одна «супер»-мрія – відкрити продовольчий супермаркет (хоча це, напевно, з області фантастики). І ще, звичайно, як і будь-яка людина, з часом збираюся завести сім'ю, дітей.