E-mail: kamuza@mail.ru
Я, Камуз Андрій Михайлович, народився 19 березня 1984 року в селі Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області (Україна).
Маю наступний склад сім’ї:
батько – Камуз Михайло Михайлович, 1953 року народження, зварювальник, не працює;
мати – Камуз Ольга Павлівна, 1958 року народження, вчитель початкових класів, перебуває на пенсії за вислугою років;
брат – Камуз Павло Михайлович, 1988 року народження, студент першого курсу Донбаської державної машинобудівної академії (місто Краматорськ).
1985 року сім’я перебралася жити до міста Дружківка Донецької області, а 1988-го – повернулася до села Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області.
В період життя на Донбасі (у три роки) навчився читати, незважаючи на те, що до дитячого садка зовсім не ходив. Трохи пізніше вже вмів рахувати.
1990 року пішов до школи села Мала Перещепина, де провчився дев’ять класів і отримав свідоцтво з відзнакою.
Крім того, щороку удостоювався похвальних листів чи похвальних грамот за відмінне навчання і зразкову поведінку, а в початкових класах – ще й за участь у художній самодіяльності.
Найбільше мені подобалися такі предмети, як математика, географія та німецька мова.
За час навчання у Малоперещепинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів неодноразово приймав участь у шкільних олімпіадах з різних предметів, займав перші місця і захищав честь школи у районі. На другому (районному) етапі Всеукраїнської олімпіади з фізики у сьомому класі зайняв друге місце.
Також приймав участь у іграх КВК. Восени 1997 року шкільна команда виграла змагання 1/8 фіналу і зайняла призове місце в 1/4 фіналу (на районному рівні).
Далі приймав участь в районному конкурсі кращих агітаційних бригад з екології. Команда зайняла призове місце.
У кінці 1998 року шкільна команда у кількості трьох чоловік, у складі якої перебував і я, у кущових змаганнях з нового виду інтелектуальної боротьби – політичних дебатів – виграла право представляти частину району на районних протиборствах, де завоювала почесне друге місце.
А також брав участь у численних шкільних вікторинах, конкурсах з брейн-рингу, спортивних змаганнях.
Приймав активну участь у навчальних (підготовка стінгазет, участь у відкритих уроках) і суспільних (був ведучим на вечорах відпочинку, концертних програмах свят, перебував у складі делегації школи із вшановування ветеранів Великої вітчизняної війни) заходах школи.
В період життя на Полтавщині мене завжди тягнуло на Донбас, тому я щороку проводив літні, а часто – й зимові канікули у бабусі в місті Дружківка.
1999 року я разом із сім’єю остаточно переїхав до міста Дружківка Донецької області, де закінчив десятий та одинадцятий класи загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 9 із золотою медаллю.
Тут отримав грошову премію за відмінне навчання.
За час навчання у школі № 9 міста Дружківка теж приймав участь у предметних олімпіадах. У 11 класі на міському рівні займав наступні призові місця: третє місце з фізики, другі – з української мови та історії, перші – з математики, біології та німецької мови. Тож у 2000–2001 навчальному році отримав право представляти місто Дружківка на ІІІ-му (обласному) етапі Всеукраїнської олімпіади з біології, а потім – з німецької мови.
Перебував у складі шкільної команди в змаганнях «Молодий воїн» на міському рівні.
Після закінчення школи, у 2001 році, був абітурієнтом Слов’янського державного педагогічного інституту, Донбаської державної машинобудівної академії, Донецького національного університету, Донецького державного технічного університету (за двома спеціальностями).
Вирішив навчатися у Донецькому державному технічному університеті (нині – Донецький національний технічний університет), до якого вступив за рейтинговою системою, за фахом «Екологія та охорона навколишнього природного середовища» (спеціалізація «Екологія геотехнологій»).
Вибір спеціальності був зроблений з багатьох причин. Перш за все, лише здорове довкілля дозволить народові бути здоровим. По-друге, екологія – молода й перспективна наука, що успішно поєднує математичні й природничі дисципліни, а головне – має практичне застосування. Третя причина не менш важлива за попередні: моя головна мета життя – зробити світ красивішим. Рекомендацію щодо вибору професії еколога дала тоді ще вчитель фізики школи № 9 міста Дружківка Пімонова Наталія Вадимівна, за що я їй дуже вдячний, як вдячний усім вчителям-наставникам, що вели мене по життю на протязі 11 років шкільного навчання.
Перші враження під час навчання у втузі були надзвичайними: в далеко не шкільних умовах я швидко пристосувався до нової обстановки, призвичаївся до вимог викладачів і зумів знайти в собі сили вибитися в умовну четвірку лідерів групи, завоювавши дружбу і прихильність товаришів по навчанню.
На більш старших курсах, коли почали викладатися дисципліни, що безпосередньо стосувалися спеціальності, з прослуховуванням кожної нової лекції я все краще розумів, що екологія – це моє покликання.
За час навчання в університеті я неодноразово приймав участь у конференціях різного рівня екологічного спрямування: ІІІ обласній студентській науковій (місто Донецьк), Всеукраїнській студентській науково-практичній (місто Київ), І Всеукраїнській науково-практичній (місто Бердянськ), ІІІ, IV та V Міжнародних наукових (місто Донецьк). У трьох з них роботи було відмічено. Крім того, у журналі «Проблемы экологии» маю статтю у співавторстві з доктором геолого-мінералогічних наук, професором кафедри корисних копалин та екологічної геології Воєводою Борисом Івановичем.
Декілька авторських статей екологічної направленості було поміщено в масовій медичній газеті Донбасу «Мир здоровья».
На протязі сьомого та восьмого семестрів навчання отримував стипендію Верховної Ради України.
Зараз, після отримання червоного диплому бакалавра, я навчаюся на п’ятому курсі у магістратурі Донецького національного технічного університету. Тема моєї магістерської роботи доволі актуальна для навколишнього середовища міста Дружківка: «Розробка комплексу екологічних заходів, спрямованих на зниження шкідливого впливу АТЗТ «Веско» на навколишнє природне середовище, за умови підвищення промислової потужності під час видобутку вогнетривкої та тугоплавкої глини». Виконую її під керівництвом кандидата технічних наук, професора кафедри екології та природоохоронної діяльності Артамонова Володимира Миколайовича. Керівник моєї роботи має професіональний хист у сфері відкритих гірничих робіт, великі здобутки в науковій роботі та ряд особистих якостей, що позитивно впливають на мене та допомагають працювати більш ефективно.
У 2003–2005 роках навчався на кафедрі військової підготовки Донецького національного технічного університету. Зараз є акредитованим у офіцерський склад Збройних сил України зі званням молодший лейтенант запасу.
Українець.
Неодружений.
До моїх уподобань входять: наука, в якій я бачу постійну новизну та оригінальність, а також – шахи та туризм. У спорті мені найбільш імпонують біг, лижні перегони та біатлон. Незважаючи на подібні смаки, полюбляю домашню обстановку, де в самотності можна почитати пригодницьку книгу та послухати спокійну музику. Дуже люблю долати труднощі та розкривати таємниці. У людях ціню такі якості, як доброта, чесність, надійність, акуратність, пунктуальність, порядність, цілеспрямованість.
У найближчий час хотілося б із успіхом отримати диплом магістра, вивчитися в аспірантурі, увібрати в себе максимум знань, зайнятися проблемою, якій можна присвятити все подальше життя, знайти своє місце у світі, стати тією людиною, на яку рівнялися б оточуючі і, звичайно, зробити щасливою кохану людину. Планів дуже багато. І хочеться зробити все, принаймні, багато чого.
А ось, про більш далеке майбутнє я розмовляти не люблю, бо тут вступає в свої права мрячна невизначеність. Мрія ж у мене наступна: побувати у всіх країнах світу, використовуючи максимум засобів пересування, в тому числі немалу частину шляху пройти пішки.